ПІЙМАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка.
1. Схопити, підхопити те, що летить, кинуте і т. ін.
Вітер війнув,.. листя поніс золоте.. Кузь перед себе
листочок піймав (Павло Тичина, I, 1957, 236); * Образно. Два
інші [хлопчики] піснею, немов м'ячем,
Перекидаються: то той піймає, То другий зловить (Максим Рильський, II,
1960, 95);
// Витягти кого-, що-небудь з водойми.
Повелів Ригорович піймати у воді відьму Явдоху
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 184).
♦ Піймати (хвилину, момент, випадок і т. ін.) —
скористатися слушним моментом. Демид пішов до
Карпенків і, піймавши таку хвилину, як дівчина була
сама в хаті, сказав їй про се (Борис Грінченко, II, 1963, 98).
2. Схопити, спіймати те, що віддаляється, того, хто
тікає. Ті так і вискочили з лісу, оборонили старця,
а Хому, що хоч було і кинувся навтікача, одначе
піймали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 230); Ловив, ловив
[загадку] довгенько я, — Ніяк за хвостик не піймаю (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 227);
// Схопити кого-небудь за щось.
На бігу піймав [Еней] за рясу Попа Рутульського
полку (Іван Котляревський, I, 1952, 260); Він сидів поруч Ладимка,
і той, піймавши Турбайову руку, міцно її потис (Микола Руденко,
Остання шабля, 1959, 281);
// перен. Зазнати
якої-небудь дії ззовні, [Настя:] А що, доброго ляпаса
піймали по губах (Марко Кропивницький, II, 1958, 40); — Кулю
піймаєш десь по дорозі (Олесь Гончар, II, 1959, 167).
♦ Облизня піймати див. облизень.
3. Захопити яку-небудь тварину як здобич, живцем. Він потихесеньку туди, — аж там лисичка; він підкрався та — хап її за хвіст! Та й піймав (Українські народні казки, 1951, 260); Енею.. сказав [Турн]: «Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю» (Іван Котляревський, I, 1952, 293); Не піймав я нічого і невід подер! (Леся Українка, IV, 1951, 267).
4. Вислідити (у 1 знач.), розшукати кого-небудь,
Щоб затримати, заарештувати. — Утечи! — зареготав
Назар.. — Піймають! — скрикнув москаль,
схопившись. — Піймають — пропав! (Марко Вовчок, I, 1955, 131);
— Це вчора піймали злодіїв, кооператив обібрали
(Андрій Головко, II, 1957, 169);
// перев. на чому, розм.
Викрити кого-небудь, звинувативши в негативних
вчинках, діях. — Піймали на злодійстві, так було дома
й дати прочуханку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 272); [Антон:]
Ну, коли б мені удалось ще тебе піймати хоч на
одній провині, тоді б ми з тобою потягались! (Марко Кропивницький,
I, 1958, 170);
// перев. на чому. Раптово помітити,
виявити що-небудь у себе або в когось. Чіпці стало
соромно, хоч крізь землю... Його спіймали на сльозах
(Панас Мирний, I, 1949, 312); Я піймав себе на ганебнім
чутті й гадці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 21);
// Натрапити
на що-небудь, помітити щось. Він ще раз піймав слід
оленів (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 15).
♦ Піймати (впіймати, спіймати) на гарячому див.
гарячий; Піймати на слові кого: а) скориставшись
обмовкою, приписувати кому-небудь якусь думку,
якийсь погляд. Денис і сюди і туди, і вибріхуватись
би то, так справник на усякому слові так його і пійма
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 419); б) скориставшись сказаним
словом, виголошеною обіцянкою, змусити виконати те,
що сказане, обіцяне; Піймати нитку (нитки) чого —
встановити зв'язок, послідовність у розмові,
розгортанні подій, виявити основне к чому-небудь.
Перекинув [Чижик] одно [діло], перевернув друге, заглянув
у трете, в п'яте, в десяте — натрапив слід, піймав
нитку (Панас Мирний, I, 1949, 384).
5. перен., розм. Сприйняти (слухом, зором). Чутким
вухом піймала [Екбаль] один гук з надвірного
гомону (Леся Українка, III, 1952, 713).
♦ Піймати погляд (очі і т. ін.) [на собі] — відчути
на собі чий-небудь погляд, зустрітися поглядами.
Дмитро Килигей.. при цьому вигуку якось ніби
ненароком піймав на собі насмішкуватий погляд Баржака
(Олесь Гончар, II, 1959, 15); Марина Хомівна піймала
Тамарин погляд (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 135).
6. розм. Направивши, навівши фотоапарат, прожектор і т. ін. на те, що рухається або швидко зникає, сфотографувати, ухопити променем тощо. Десь о другій годині ночі ясний екран радара почав миготіти, піймавши на морі якийсь сторонній предмет (Василь Кучер, Голод, 1961, 207).