ПІКА́НТНИЙ, а, е.
1. Гострий на смак, пряний (про соус, підливу і т. ін.).
2. перен. Який викликає гострий інтерес,
зацікавленість своєю незвичайністю, сенсаційністю і т. ін.
Труби блищали на сонці, як золото, й при білих конях
надавали картині щось дуже пікантне й героїчне
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 133); Тітка Прохіра докладно..
випитала в Гашіци всі подробиці пікантної справи
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 249); По цілій Косівщині з уст в уста
передавалася пікантна новинка о тім, як попадя
криворівська цілувала привселюдно Марусяка на
храму в Яворові (Гнат Хоткевич, II, 1966, 76);
// Не зовсім
пристойний. Чоловіки переходили до кабінету курити.
і там уже починалася інша розмова, а як були самі,
без дам, то навіть і на дуже пікантні теми (Андрій Головко,
II, 1957, 278); Там [на іменинахі ми тільки пили, їли,
курили, грали в карти та пробавлялись пікантними
анекдотами (Збірник про Кропивницького, 1955, 65);
// Який
своїм привабливим виглядом викликає хтивість;
звабливий. Пікантна жінка.