ПІ́ХОМ, присл., діал. Пішки. — Которі багаті, що на доброму коні збройно до обозу могли виїжджати, тії зостались козаками.., котрі ж ходили піхом, дак зостались у поспільстві (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 117).
ПІ́ХОМ, присл., діал. Пішки. — Которі багаті, що на доброму коні збройно до обозу могли виїжджати, тії зостались козаками.., котрі ж ходили піхом, дак зостались у поспільстві (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 117).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 551.