в означеннях
Тлумачення, значення слова «піхота»:

ПІХО́ТА, и, жін.

1. Рід військ, що діє в пішому строю. — Якби знаття, я о зарані заяву написав до вищого командування, щоб мене ні в льотчики, ні в моряки не брали, а тільки в піхоту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 344);
//  Частина, підрозділ такого роду військ. Двадцять кілометрів гналися богунці за втікачами-гетьманцями. Артилерія обігнала піхоту і першою увірвалася в село (Олександр Довженко, I, 1958, 153);
//  збірн. Сукупність військовослужбовців такого роду військ. На спорудженні форту працювали всі разом: матроси, козаки й піхота (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 290); Гули вітри, був пізній час, спадала з неба позолота, і кроком кованим піхота гриміла мовчки мимо нас (Володимир Сосюра, I, 1957, 440).
Морська піхота — війська, що входять до складу військово-морських сил і призначені для бою на березі. Він зове сестру: — Додому Напиши листа, сестрице. Хай дружина у скорботі Гордо людям гляне в вічі — Я пройшов в морській піхоті Усю землю нашу двічі (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 52).

2. у знач. присл. піхотою, розм., жарт. Пішки. У Вуха Копитовича коня нема, — він піхотою, а богатирі на конях сидять (Українські народні казки, легенди.., 1957, 165); Мусили [батько і Михайло] йти до сусіднього села піхотою (Ольга Кобилянська, II, 1956, 85).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 551.

Коментарі (1)