Словник української мови

ПІЛЮ́ЛЯ, і, жін. Тверда кулька з лікувальної речовини. Давали мені різні порошки й пілюлі, мене нічого не брало (Юрій Яновський, Вершники, 1939, 84); Капіталістична економіка — дряхліючий старик, якого ніякими припарками і пілюлями не можна врятувати від невиліковних недуг (Радянська Україна, 7.XI 1960, 2);
//  перен. Щось образливе, кривдно для кого-небудь. Гірка пілюля.
♦ Золотити (позолотити) пілюлю — скрашувати, зм'якшувати чим-небудь заподіяну прикрість, неприємність, образу і т. ін. Гетьман хитро позолотив пілюлю і, нібито вгадуючи архімандритові заперечення, додав: — Та й братство в нас буде трохи відмінне від Львівського (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 133); Ковтати пілюлі див. ковтати; Підносити (піднести) пілюлю — зробити кому-небудь щось неприємне, образливе. — Каргат, видно, підніс Валентинові Модестовичу якусь нову пілюлю, а тепер пробує трохи позолотити її... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 145).