ПІ́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок.
1. Утворювати або
виділяти піну; вкриватися піною. Пиво піниться в
зелених склянках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17); Вирувала,
пінилась весняна вода (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 284); Море
при самому березі ніжно пінилось і тихо грало
(Василь Кучер, Голод, 1961, 193);
// Наповнюватися піною,
пінистою рідиною. Казанок піниться, кипить (Петро Колесник,
Терен.., 1959, 39); * Образно. Квіти піняться на клумбах
невимовними кольорами (Олександр Копиленко, Дуже добре, 1937, 137);
Бій закипав і пінився уже на майданах (Петро Панч, Вибр.,
1947, 371).
2. перен. Дуже сердитися; кричати з піною біля рота. Він швидко перейшов до виконання своїх намірів і тут наткнувся на таку впертість, апатію.. людей, що не раз аж пінився зо злості (Іван Франко, VIII, 1952, 92); Він не дивиться на слідчих і не зважає на них, хоч як вони не піняться, не скрегочуть зубами (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 268).
3. Пас. до пінити 1.