в означеннях
Тлумачення, значення слова «піп»:

ПІП, попа, чол., розм. Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. [Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була? (Панас Мирний, V, 1955, 228); — Читати, писати навчився, а на попа все одно не вийдеш... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 12);
//  Служитель релігійного культу, який має це звання й здійснює богослужіння. Нехай попи заспівають, А дружки поплачуть: Легше мені в труні лежать, Ніж його побачить (Тарас Шевченко, I, 1963, 57); — Дурний піп — дурна його й молитва, — не витримав Яків (Михайло Стельмах, II, 1962, 109); — Даром, брате, музика не грає, піп молебня не служить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 82).
На попа — у вертикальне положення, сторч (поставити, стати і т. ін.). Люди зводили ті стовпи «на попа», ставили їх по шнуру й закопували в землю (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 80).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 538.

Коментарі (0)