в означеннях
Тлумачення, значення слова «пірнати»:

ПІРНАТИ, аю, аєш, недок.

1. Занурюватися у воду з головою. Пере Ганна сорочки, а син купається, пірнає, брьохається (Нечуй-Левицький, I, 1956, 104); З води то виринала, то знов пірнала величезна риба (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 8);
//  Пливучи, занурюватися у воду. Подекуди тільки дрючки пірнали й не доставали до дна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 416); Часом глибоко пірнаючи в них [хвилі], кораблі весь час ідуть бездимним ходом (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 404);
//  перен. Опускатися, вгрузати в що-небудь м'яке. Глибоко пірнаючи в застелену рядном солому, він крутиться.. та достойно роздає благословення селянам (Михайло Стельмах, I, 1962, 411).

2. перен. Пересуваючись по землі, швидко опускатись у сніг, вибоїну і т. ін. Коні мечуть копитами сніг, сани пірнають в вибоях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254);
//  Літаючи, ширяючи в повітрі, швидко опускатися вниз. Над землею в густому.. повітрі пірнали ластівки і стрижі (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 58); Він пролітає над тайгою.. Ось вривається Володимир у хмари, ось виринає, знову і знов пірнає і валиться в повітряну яму (Олександр Довженко, I, 1958, 111);
//  Рухаючись, зникати з поля зору. Василина знала, куди він їздить, проводила коня очима через греблю, доки він не пірнав у зелених садках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 80); Пде [Брянський] на чолі роти в кам'яних бескеттях, пірнаючи й виринаючи (Олесь Гончар, III, 1959, 170);
//  розм. Швидко проникати куди-небудь; ховаючись, швидко зникати десь. Він [князь мишей] пірнає у щілину І вертає за хвилину 3 військом мишачим своїм (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 48); Хлоп'ята дружно пірнали в гущавину натовпу (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 11).

3. перен. Повністю віддаватися якій-небудь справі, заняттю; захоплюватися чимсь; поринати. Змушений жити в місті,.. я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 344); Може, зараз не час пірнати у минуле? (Натан Рибак, Час... 1960, 33);
//  Переходити до якого-небудь стану. Давид майже завжди прокидається одразу, але, підвівшись з постелі, знову припадає до неї і пірнає в напівзабуття (Михайло Стельмах, I, 1962, 99).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 539.

Коментарі (0)