ПІШОХІД 1, хода, чол. Той, хто йде пішки. Верхом полонини, стежкою.. ішли два пішоходи (Іван Франко, III, 1950, 16); Двірника мастили вапном дерева і обіччя тротуарів, щоб ночами видно було дорогу машинам і пішоходам (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 35).
ПІШОХІД 2, ходу, чол., заст. Тротуар. На пішоході нас минають, штовхають (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 47); По вузеньких пішоходах поспішають люди (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 119).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 553.