ПІ́СНЯ, і, жін.
1. Словесно-музичний твір, признач.
для співу. Дзвінка дівоча пісня, сердечна та тужлива,
лунає десь у зелених горах (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44);
З-над річки лине пісня голосна (Максим Рильський, III, 1961,
183); * У порівняннях. У роботі, в батька в ласці, Як у пісні,
як у казці. Дві сестри зросли (Іван Вирган, В розповні літа,
1959, 18); Мова — наче пісня та — протяжна, співуча;
так і тягне, так і вабе [вабить] до себе (Панас Мирний, III,
1954, 262);
// Мелодійні звуки пташиного співу.
Соловейко в клітці тісній Пісні виспівує... (Гулак-Артемовський, Байки..,
1958, 175); Лунає в повітрі весела пісня жайворонка
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17).
▲ Пісня без слів — невеликий наспівний
інструментальний твір.
2. Невеликий ліричний вірш, поетичний твір,
написаний в музично-поетичному стилі. Егеж! —
Переписала Я Гейнові пісні (Леся Українка, I, 1951, 38).
♦ Довга пісня див. довгий; Інша пісня — інша
справа. Але тут зовсім інша пісня... Тут справа
серйозна... Коли вже Євген не може переламати себе, коли
це для нього «перша й остання».. То тут потрібен
інший підхід (Олесь Гончар, III, 1959, 336); Лебедина пісня
див. лебединий; Співати (заспівати) іншої пісні (іншу
пісню) — діяти, чинити і т. ін. інакше, по-іншому.
Хтось тільки тепер так слухає лікарів, бо таки сам
почуває, що неміцний дуже і аби від якої дурниці
може розклеїтись, але як уже склеїться на добре, то
зовсім іншої пісні заспіває... (Леся Українка, V, 1956, 388);
[Стара] пісня; Старі пісні — що-небудь давно відоме.
— Петро ж та Яким пішли в Крутий Яр, а я оце
зайшов за тобою.. — Я вже чув таку пісню... (Панас Мирний, I,
1949, 313); Але годі, це стара пісня (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
369); Весь зал раптом завирував: — Годі! Чули!
Геть! — неслося з усіх кінців. — Старі пісні! (Олесь Гончар,
II, 1959, 188).