Словник української мови

ПІСНИКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм. Суворо дотримуватися посту; не вживати скоромного. Мася.. пісникувала тільки через те, що не хотіла сваритися з старшою сестрою (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 342);
//  перен. Взагалі утримуватися від чого-небудь. Іще попросив парубок на цигарку. Бо сьогодні він пісникує: пізно вчора повернувся з оранки та й тютюну не висушив (Андрій Головко, II, 1957, 12).