ПІСНИКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм. Суворо
дотримуватися посту; не вживати скоромного. Мася..
пісникувала тільки через те, що не хотіла сваритися
з старшою сестрою (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 342);
// перен.
Взагалі утримуватися від чого-небудь. Іще попросив
парубок на цигарку. Бо сьогодні він пісникує: пізно
вчора повернувся з оранки та й тютюну не висушив
(Андрій Головко, II, 1957, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 544.