ПІСТО́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до пістон. Брав мороз. Під ногами поскрипувало, мовби хтось порозкидав безліч манюсіньких пістончиків, і вони вибухали (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 103).
ПІСТО́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до пістон. Брав мороз. Під ногами поскрипувало, мовби хтось порозкидав безліч манюсіньких пістончиків, і вони вибухали (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 103).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 545.