Словник української мови

ПІВДОРО́ГА, и, жін. Середина віддалі між чим-небудь. Я несу кошик,.. ступаю в калошах. Минає так.. з півгодини. Могли б вже бути на півдорозі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 235); Він.. почав вертатися з півдороги, аби не спіткати людей (Любов Яновська, I, 1959, 313);
//  перен. Середина якого-небудь процесу, дії і т. ін. Думки шалено шарпаються в різні боки і на півдорозі обриваються, мов гниле павутиння (Михайло Стельмах, II, 1962, 70). Спинятися (спинитися, зупинятися, зупинитися) на півдорозі: а) робити зупинку на середині шляху, не дійшовши куди-небудь. Вороній випроводжає його, потім швидко йде до стола. На півдорозі різко зупинився, думає (Олександр Левада, Нові п'єси, 1956, 33); б) не доводити що-небудь до завершення. — Ні, ви мене знаєте, Іване Семеновичу, я на півдорозі не спиняюсь (Юрій Яновський, II, 1954, 122); Ми стоїмо за безперервну революцію. Ми не спинимося на півдорозі (Ленін, 11, 1970, 209).