ПІ́ВЕНЬ, вня, чол.
1. Свійський птах з червоним
гребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах;
самець курки. Ходила квочка з курчатами, кури, і між
ними, гордо задравши голову й виблискуючи на сонці
своїм червоним гребенем, півень (Панас Мирний, I, 1954, 50);
В той вечір Санька приймала гостя з особливою пошаною:
заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла,
варила і смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 157); * У порівняннях.
Вони [Раду і Маріуца] налітали одно на одного, билися
грудьми, як роз'юшепі півні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374); Юрко
ходив гордо по хаті, мов півень по траві (Петро Козланюк, Пов.
і опов., 1949, 32);
// Флюгер, прикраса і т. ін. у вигляді
такого птаха. Зверху криші по ріжках шпилі, а наверху
комина вертиться по вітру залізний півень (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 12);
// Самець деяких інших птахів ряду
курячих.
До других (третіх) півнів — до пізнього часу, коли
вдруге (втретє) співають півні. Яремченко заночував у
Біляєва. Говорили довго, геть-геть запівніч, до других
півнів (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 13); — На добраніч, —
сказав учитель і пішов до дверей. — Та не засиджуйтесь
до третіх півнів. Завтра на роботу (Василь Кучер, Трудна
любов, 1960, 347); До (перших) півнів — до першого
співу півнів уночі; до півночі. Перший раз засиділись
хлопці до півнів (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 111); Докія
прокидається до перших півнів (Михайло Стельмах, II, 1962, 393); Іти
(ходити, виступати і т. ін.) півнем — рухатися,
набравши хороброго, бадьорого, іноді зверхнього вигляду.
Зовні Микола Васильович весь помолодів, ходив півнем
у «піджачку наопашки» (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 82);
Перші (другі, треті) півні (співають, проспівали) —
перший (другий, третій) нічний спів півнів, що відповідає
певному часові доби. Півні заспівали по селі. — Та вже
пізненько! — промовили обоє разом. — Се вже перші
півні співають (Марко Вовчок, I, 1955, 150); Поснули пізно, коли
по всій Троянівці співали перші півні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
170); Розходитись стали мужики уже перед світом —
проспівали другі півні (Андрій Головко, II, 1957, 230); Ще треті
півні не співали. Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю
перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Тарас Шевченко, I, 1951, 3);
Півень убрід переходить (переходив) — про дуже мілку,
змілілу водну перепону (річку, струмок і т. ін.). Там,
куди раніше можна було загнати цілий табун коней,
тепер у липневу спеку півень переходив убрід (Микола Руденко, Остання
шабля, 1959, 127); Пускати (пустити, ловити, зловити)
півня — видавати пискливий звук, зриваючи голос під
час співу або мовлення. Як переживав [Келембет]
боляче, коли вони не так вели, коли фальшива нота
вислизала з їхньої горлянки, коли співак «пускав півня» чи
заводив упоперек (Юрій Яновський, II, 1954, 97); Пускати (пустити)
[червоного] півня — підпалювати що-небудь,
викликати пожежу з метою помсти. — Пан одніме, Чіпко: ..Не
одбере він...ні! Хай тільки одбере [діда]... Я йому такого
пущу півня!.. — грізно каже Чіпка (Панас Мирний, I, 1949,
158); Після дев'ятсот п'ятого року селяни майже
кожного літа після жнив пробували пускати панові
червоного півня (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 172); Співати (заспівати,
запіяти і т. ін.) півнем — наслідувати, удавати спів
півня. [Семен:] Щось неначе лежить? ..Що воно таке?
(Іван співа півнем). Справді, чи не відьма? (Марко Кропивницький, I,
1958, 92); Була одна чорна курка, така несуща курка,
та що! — запіяла півнем, і треба було голову втяти
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 58); Червоний півень — пожежа.
Сигналом для захоплення влади має бути червоний півень
над панським палацом (Дмитро Бедзик, Ост. вальс, 1959, 53).
2. перен., розм. Про задерикувату й запальну
людину. Всі для нас народи рівні — і великі і малі. Не деріть
ви горла, півні, щоб десь клюнуть на землі (Павло Тичина, II,
1957, 301).
▲ Морський півень — риба з великими яскравими
плавниками, схожими на крила. Звучання у риб і
морських тварин завжди має певне призначення. Під час
нересту сильний шум здіймають морські півні, морські
крокодили (Наука і життя, 10, 1962, 40); Заблищали [в сітці]
морські півні з червоними перами (Нечуй-Левицький, II, 1956,
228).