ПІВКОПИ́, невідм., жін.
1. Половина копи як одиниця лічби кого-, чого-небудь. Мене обминула купка парубків; прибігло з півкопи дівчат: «Добривечір!» — «Добривечір!» (Марко Вовчок, VI, 1956, 229); Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 7); Вже високо на гарбі бачиш латиша, що старанно вкладає снопи, бачиш сибіряків, що подають йому, нанизуючи на вила, одразу ледве не по півкопи (Олесь Гончар, II, 1959, 366).
2. заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнювала двадцяти п'яти копійкам. Еней кричить, що «я Нептуну Півкопи грошей в руку суну, Аби на морі штурм утих» (Іван Котляревський, I, 1952, 68); — Украв, украв... — обурено твердив карнаухий. — У мене було півкопи мідяками та два золотих сріблом (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 68).