ПІВКО́РЦЯ, невідм., чол., заст. Половина корця як міра чого-небудь. Входить він у хату та й уносить на плечах, може, так як з півкорця чогось в мішку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 280); В коморі залишилось півкорця пшениці (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 47).