ПІВКРУ́Г, а, чол.
1. Половина круга як частина
площини. Півкруг Місяця;
// Половина круга як форма
обмеження якоїсь площі. Понад лугом Аероплан чітким
півкругом Пролинув, сяючи крильми (Максим Рильський, Сад..,
1955, 89).
2. у знач. присл. півкругом. У вигляді півкруга. За сніжною пустинею далеко займалося півкругом сяйво (Леся Українка, I, 1951, 295); Майстри стали півкругом коло стола з свічками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 99).