ПІВКУ́ЛЯ, і, жін.
1. Половина геометричної кулі, а
також предмет такої форми. Стеля [склепу] мала на
собі одну-однісіньку оздобу — виковану з каменя випуклясту
півкулю (Іван Франко, VI, 1951, 109);
// Форма чого-небудь, що
нагадує половину геометричної кулі. Настя.. побачила
перед собою присадкуватого чоловіка, вдягнутого в
куценький кожушок, з-під якого випиралися в боки півкулі
штанів-галіфе (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 14); Клейкову
пастилу випускають у вигляді відлитих півкуль з
узорною поверхнею (Українські страви, 1957, 326).
▲ Великі півкулі див. великий.
2. Одна із половин, на які умовно поділяється Земна
куля. При різних розташуваннях Землі відносно Сонця..
кожна з півкуль виявляється по-різному розташованою
відносно променів сонячного світла (Бесіди про всесвіт,
1953, 21); Перед ним стоїть великий глобус. Біля дошки
висять дві величезні карти півкуль (Вадим Собко, Скеля..,
1961, 27);
// Одна із половин, на які умовно поділяється
Місяць. Маючи відомості про поверхню обох півкуль
Місяця, можна скласти уявлення про розподіл темних
«морів» і світлих материків нашого супутника (Радянська Україна, 17.VIII 1965, 2).
Південна півкуля — за умовним поділом — полонина
Землі або небесної сфери, яка розташована на південь
від екватора. Небесний екватор поділяє небесну сферу
на дві півкулі — північну і південну (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 19);
Північна півкуля — за умовним поділом — половина
Землі або небесної сфери, яка розташована на північ
від екватора.