ПІВМІЗИ́НЦЯ, невідм., чол., розм. Половина мізинця
(у 1 знач.).
♦ [Ані] на півмізинця — у найменшій мірі, дуже
мало. Я, добродію, артист, перш усього артист, і не
схибив я перед українським театром ані на
півмізинця... (Збірник про Кропивницького, 1955, 366).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 383.