в означеннях
Тлумачення, значення слова «північ»:

ПІВНІЧ 1, ночі, жін. Час на межі двох діб, який відповідає 12 годинам ночі. В північ самую глухую Еней, лиш тілько мав дрімать, Побачив хмару золотую (Іван Котляревський, I, 1952, 212); — Куди ти, — кажу, — налагодивсь оце йти! Вже ж з півночі звернуло (Нечуй-Левицький, III, 1956, 281); Було вже далеко за північ (Олесь Донченко, V, 1957, 571);
//  Пізня ніч. — У саму глупу північ хтось і стука у вікно (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 181); — А кого ви тепер найдете, коли вже північ? — Може хоч кого-небудь. Ну, хоча б начальника цеху (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 146).
Справжня північ, спец. — момент, коли для якого-небудь місця на Землі центр Сонця міститься в нижній кульмінації. Момент нижньої кульмінації Сонця називаються справжньою північчю (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 21).
 Б'є (пробила, вдарила і т. ін.) північ — про бій дзвонів, годинника і т. ін., що відповідає 12 годинам ночі. Б'є північ... Противник в годину оту.. Іде спочивать (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 257); Летять хвилини — я не прислухаюсь. Ось північ вдарила (Леся Українка, I, 1951, 180); Глупа північ див. глупий; Пробити північ — сповістити про 12 годину ночі (боєм годинника, ударами в дзвони, рейку і т. ін.). Він терпляче ждав, поки церковний сторож проб'є на дзвіниці північ (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 109); Колгоспний вартовий пробив на башті північ... (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 201).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 383.

Коментарі (0)

ПІВНІЧ 2, ночі, жін.

1. Одна з чотирьох сторін світу, — протилежне південь. Якщо стати обличчям на північ, то позаду буде південь, праворуч — схід, а ліворуч — захід (Фізична географія, 5, 1956, 9);
//  Напрямок, бік, протилежні півдню. Вітер мчить шалено із півночі, мов тікає від погоні пріч (Леся Українка, I, 1951, 305); Оксен розвернувся і повів своїх людей на північ, до Манилівських ситнягів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 530);
//  Частина материка, країни і т. ін., розташована в напрямку, протилежному півдню. Повітове місто з півночі починається глибокими ярами (Михайло Стельмах, II, 1962, 154).

2. Місцевість, край з холодним кліматом. Тут можна було побачити типи півночі з жовто-русявим волоссям на голові, рум'яні лиця українців (Нечуй-Левицький, I, 1956, 338); — У Бербанка тепло. Встромив ломаку в землю — цвіте. Моя стихія — північ. Холод. Плодоносний світ я посуваю на північ. А це — головне (Олександр Довженко, I, 1958, 407);
//  (з великої літери). Краї материків Євразії та Північної Америки, розташовані в зоні холодного клімату; полярна область Земної кулі, Арктика. З боку поля весь [виноградник] обснований колючим дротом і нагадує в мініатюрі оте, що майор будував на Півночі... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 104).
 Крайня (Далека) Північ — полярна область Земної кулі, Арктика. Хто зна, де цей тесляр з Крайньої Півночі міг навчитися рицарських тонкощів (Олесь Гончар, III, 1959, 201).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 384.

Коментарі (0)