ПІВНІЧ 1, ночі, жін. Час на межі двох діб, який
відповідає 12 годинам ночі. В північ самую глухую Еней,
лиш тілько мав дрімать, Побачив хмару золотую
(Іван Котляревський, I, 1952, 212); — Куди ти, — кажу, —
налагодивсь оце йти! Вже ж з півночі звернуло (Нечуй-Левицький, III,
1956, 281); Було вже далеко за північ (Олесь Донченко, V, 1957, 571);
// Пізня ніч. — У саму глупу північ хтось і стука у вікно
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 181); — А кого ви тепер найдете,
коли вже північ? — Може хоч кого-небудь. Ну, хоча б
начальника цеху (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 146).
▲ Справжня північ, спец. — момент, коли для якого-небудь
місця на Землі центр Сонця міститься в нижній
кульмінації. Момент нижньої кульмінації Сонця
називаються справжньою північчю (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 21).
♦ Б'є (пробила, вдарила і т. ін.) північ — про бій
дзвонів, годинника і т. ін., що відповідає 12 годинам
ночі. Б'є північ... Противник в годину оту.. Іде
спочивать (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 257); Летять хвилини —
я не прислухаюсь. Ось північ вдарила (Леся Українка, I, 1951,
180); Глупа північ див. глупий; Пробити північ —
сповістити про 12 годину ночі (боєм годинника, ударами в
дзвони, рейку і т. ін.). Він терпляче ждав, поки
церковний сторож проб'є на дзвіниці північ (Анатолій Шиян, Баланда,
1957, 109); Колгоспний вартовий пробив на башті
північ... (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 201).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 383.
ПІВНІЧ 2, ночі, жін.
1. Одна з чотирьох сторін світу, —
протилежне південь. Якщо стати обличчям на північ,
то позаду буде південь, праворуч — схід, а ліворуч —
захід (Фізична географія, 5, 1956, 9);
// Напрямок, бік,
протилежні півдню. Вітер мчить шалено із півночі, мов
тікає від погоні пріч (Леся Українка, I, 1951, 305); Оксен
розвернувся і повів своїх людей на північ, до Манилівських
ситнягів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 530);
// Частина материка,
країни і т. ін., розташована в напрямку, протилежному
півдню. Повітове місто з півночі починається глибокими
ярами (Михайло Стельмах, II, 1962, 154).
2. Місцевість, край з холодним кліматом. Тут можна
було побачити типи півночі з жовто-русявим волоссям
на голові, рум'яні лиця українців (Нечуй-Левицький, I, 1956, 338);
— У Бербанка тепло. Встромив ломаку в землю —
цвіте. Моя стихія — північ. Холод. Плодоносний світ я
посуваю на північ. А це — головне (Олександр Довженко, I, 1958, 407);
// (з великої літери). Краї материків Євразії та
Північної Америки, розташовані в зоні холодного клімату;
полярна область Земної кулі, Арктика. З боку поля
весь [виноградник] обснований колючим дротом і
нагадує в мініатюрі оте, що майор будував на Півночі...
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 104).
Крайня (Далека) Північ — полярна область Земної
кулі, Арктика. Хто зна, де цей тесляр з Крайньої
Півночі міг навчитися рицарських тонкощів (Олесь Гончар,
III, 1959, 201).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 384.