Словник української мови

ПІВПА́ЛЬЦЯ, невідм., чол. Половина пальця як міра довжини або товщини. — Тут хоч кандьор варять з пшона, а не з проса. — Та й галушок нема небритих, — Яких це небритих? — 3 остюками на півпальця (Михайло Стельмах, I, 1962, 506); Тісто розкачують завтовшки в півпальця, вирізують формочками різні фігури, кладуть їх на змащений лист.. і випікають (Українські страви, 1957, 322).
♦ На півпальця — зовсім небагато, трохи. Хоч ти на півпальця збрешеш, а лиха наробиш на ввесь вік (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 487).