Словник української мови

ПІВСЛО́ВО, а, сер. Слово або речення, в якому неповно, натяком висловлена яка-небудь думка. Коли ж би він до неї більше говорив, — то вона відповідатиме лиш із чемності півсловами, нехай догадається, що можна йому вже йти додому (Лесь Мартович, Тв., 1954, 299); Жодна з газет не згадувала й півсловом про суть самої наукової доповіді Нен-Сагора, її постулатів (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 280).
♦ На півслові — обриваючи мову, спів, зненацька зупиняючись під час розмови і т. ін. Кладу йому руку на нагріту вже спину. Тоді він на півслові урива пісню (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 416); Яцуба ненароком стрівся очима з донькою і враз на півслові осікся (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 158); — Поїдете ви чи не поїдете сьогодні, це біло ваше, але я не хотіла б, щоб наша розмова обірвалась так, на півслові. Домовились? (Андрій Головко, II, 1957, 456).