ПІЗНАВАТИ, наю, наєш, недок., ПІЗНАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка.
1. Осягати розумом явища
об'єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення
про кого-, що-небудь. Мічурін проникливо пізнавав
закони життя і розвитку рослинних організмів (Юним мічурінцям.., 1955, 17); Сковорода не тільки не уникав
світу людей, а навпаки: широкими кроками підходив
до останніх, а через них (тобто через людей) пізнавав
і світ увесь (Павло Тичина, III, 1957, 215); — Книжки читав
[хлопець] заборонені, багато чого на світі пізнав...
(Іван Цюпа, Три явори, 1958, 13); Найдосконаліші види
матерії і форми її руху не можна пізнати без
вивчення тих простих, але загальних елементів, які
розкриваються фізикою (Наука і життя, 8, 1962, 7);
// Краще
узнавати кого-, що-небудь. — Може, тому, що
фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч,.. він
пізнає краще за інших справжню ціну життя
(Олесь Гончар, III, 1959, 282); Ворога пізнаєш тільки тоді, коли
зустрічаєш віч-на-віч (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 47);
— Я пізнала життя, і через те й погляд на людей
змінився (Ольга Кобилянська, III, 1956, 144); З Ольгою вони ще й не
пізнали одне одного як слід, а він вважав уже, що
полюбив її (Петро Колесник, Терен.., 1959, 109);
// Зазнавати на
собі чого-небудь, переживати щось. Коли я пізнала
на собі,.. що то є горе і як приносяться людські
жертви, мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Леся Українка,
III, 1952, 703); Я.. на свята виступатиму із спогадами
про те, як я бачив світ і плавав у безмежному
повітряному океані,.. пізнавав радість і гордість
переможного бою в повітрі (Юрій Яновський, II, 1954, 79); Він пізнав
гіркоту поразок і відступу (Семен Журахович, Дорога.., 1948,
35).
2. Виявляти, бачити, впізнавати в кому-, чому-небудь
кого-небудь знайомого або щось знайоме.
Умийся, серденько! Бо мати Он дивиться й не пізнає Межи
дітьми дитя своє (Тарас Шевченко, II, 1963, 30); «Та це ж
Сергій Майборода», — пізнає Лісовський колишнього
найкращого чабана панів Стадницьких (Михайло Стельмах, I, 1962,
43); Як уже розвиднілось, пізнала вона діда Уласа
(Панас Мирний, IV, 1955, 238); Він не пізнав голосу свого,
але од того грубого крику всі почули себе вільніше,
і кожний намагавсь показати, що він не злякався
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 380); Вихор пізнав моряка ще
здаля і одразу повеселішав (Василь Кучер, Чорноморці, 1956,
17);
// Розпізнавати кого-, що-небудь за якимись
ознаками, прикметами. Як переволокла [Явдоха] на
друге місце, він і застогнав.., і не пізнає, де він се
опинивсь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 202); Читач повинен по
мові пізнавати кожну дійову особу (Юрій Смолич, Перша
книга, 1951, 76); Пізнавши шкапа шлях додому,
Смикнула раз, другий — і хлопця понесла (Євген Гребінка, I, 1957,
59); Народна приповідка каже, що по роботі пізнати
майстра (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 47).