в означеннях
Тлумачення, значення слова «пізній»:

ПІ́ЗНІЙ, я, є.

1. Який наближається до свого кінця, який уже проходить (про час року, частину доби і т. ін.). Щовечора.. вони збираються під моїм вікном і ведуть розмови, не раз аж до пізнього вечора (Леся Українка, III, 1952, 476); Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (Олесь Гончар, IV 1960, 71);
//  Який перебуває на останньому етапі, ступені свого розвитку; який становить кінцевий етап, ступінь у розвитку чого-небудь. Предмети, зображені на кам'яних бабах, відносяться до часу пізньої бронзи (Наука і життя, 6, 1963, 54).

2. Який діє, мав місце і т. ін. дуже пізно увечері, вночі. Десь гавкнула собака спросоння та й замовкла; десь свиснув пізній соловейко та й задрімав (Нечуй-Левицький, I, 1956, 53); Розпливався в повітрі димок махорки, крикнув несподівано пізній пароплав (Юрій Яновський, I, 1958, 97).

3. Який настає, з'являється і т. ін. після звичайного, встановленого, потрібного часу або занадто пізно. Знов мушу прохати вибачення за пізню одповідь (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 286); Маруся накидалася на страву і, переплітаючи пізній свій обід оповіданнями про чорного метелика та про великий камінь, сміялася дзвінко (Гнат Хоткевич, II, 1966, 48); Весна 1955 року була дуже холодною і пізньою (Колгоспник України, 4, 1956, 9); Додому тягла їх ностальгія і цілющий біль пізньої свідомості (Юрій Яновський, II, 1958, 67).

4. Який висівають або який дозріває після інших, йому подібних. Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з'явився Гуща (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65); Попередником помідорів торік була пізня капуста (Колгоспник України, 8, 1956, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 530.

Коментарі (0)