в означеннях
Тлумачення, значення слова «плач»:

ПЛАЧ, чол.

1. род. плачу. Дія за значенням плакати 1 і звуки, утворювані цією дією. Плачем лиха не виплачеш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 70); Не чуть нічого. Час минав. А потім крик, А потім ґвалт, І плач почули із палат — Почули сови (Тарас Шевченко, II, 1963, 33); — Не чіпайте мене, я не хочу до вас, — з плачем виривалися слова (Михайло Стельмах, I, 1962, 344);  * У порівняннях. Задзвеніли слова її по хаті, як плач... (Марко Вовчок, I, 1955, 266);
//  перен. Жалібні, протяжні звуки (вітру, бурі, музичного інструмента і т. ін.). Як той вітру плач в каміні Поривав мене! (Леся Українка, IV, 1954, 181); Свіжий, кріпкий вітрець.. доносив до слуху .. тужливий плач трембіти (Іван Франко, III, 1950, 16).
Закушувати (закусувати, закусити) плач див. закушувати 1; Захлинатися (захлинутися) плачем див. захлинатися; Заходитися (зайтися) плачем див. заходитися 2; Збирається (зібралося) на плач кому, безос. — хочеться плакати кому-небудь. Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); — Я не хочу їсти, — сказав тихо Семен, та так подивився, що Дарці аж на плач зібралося (Леся Українка, III, 1952, 638); Плач бере див. брати; [Ударитися] в плач (рідко в плачі) — зненацька почати плакати. — Ми з ним розправимося.., щоб не видавав своїх, — порядкував Довбня. — Василь ударився в плач (Панас Мирний, IV, 1955, 113); — Сестра ледве, на ногах встоїть.. Що тобі, кажу, слаба? А вона в плач. — Не слаба, каже, боюся. Од безсоння звелась (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 79); Повернувся я додому, розказав усе жінці, а вона в плачі (Семен Журахович, Опов., 1956, 185).

2. род. плача. Старовинна обрядова жалібна пісня на похороні, поминках або весіллі. До похоронних пісень примикали різного роду плачі й голосіння.. (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 506);
//  Пісня на зразок старовинних обрядових жалібних пісень, що виражає скорботу, сум, тугу за померлим. Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській.. Як же могли не озватися плачами на неї наші співці народні? (Павло Тичина, III, 1957, 139).

3. род. плачу. Виділення рослинного соку в місцях надрізу, пошкодження стебел, деревини. Наприкінці весняного плачу, коли лоза [винограду] стає пружною і гнучкою, її підв'язують (Наука і життя, 2, 1969, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 572.

Коментарі (0)