ПЛА́ЇК, у, чол., діал. Зменш.-пестл. до плай. На мокрім від потаємних джерелець плаїку стоїть прив'язаний кінь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 134).
ПЛА́ЇК, у, чол., діал. Зменш.-пестл. до плай. На мокрім від потаємних джерелець плаїку стоїть прив'язаний кінь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 134).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 558.