ПЛАКА́ТИ, ачу, ачеш; наказ. сп. плач; недок.
1.
Лити сльози (з горя, від болю, зворушення і т. ін.). Не
витримала Мотря довгої розмови: сиділа собі та
плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний, I,
1949, 283); Він.. похилив голову на стіл і довго плакав,
хлипаючи і не втираючи сліз, що цюрком лились і
капали зі стола (Іван Франко, IV, 1950, 406); Багато хто почав
плакати від зворушення (Олександр Довженко, I, 1958, 43); Коли
татуся хоронили, за ним ішло усе село й багато плакало
(Володимир Сосюра, II, 1958, 380); * Образно. Цідять морок маленькі
вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля,
і плаче зажурене серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32);
// за
ким — чим, по кому — чому. Побиватися, тужити за
ким-, чим-небудь, проливаючи сльози. Вона любила
Гната, жалувала його, плакала за ним і... все-таки
лишилась у Мовчанах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 77); Нехай
ніхто не плаче по мені, Нехай не засмучу нікого я
собою (Леся Українка, I, 1951, 58); — Хоч би матір провідав.
Плаче вона за тобою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 271);
// перен.,
розм. Жалкувати за ким-, чим-небудь; журитися.
Найшов — не радуйся, а загубиш — не плач (Номис, 1864,
№ 5851); Що маємо — не дбаємо, втративши — плачемо
(Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 266); Не плач, не плач за юністю
своєю! Минає все (Максим Рильський, I, 1960, 283);
//
Наповнюватися сльозами (про очі). Одні очі і плачуть, і
сміються (Номис, 1864, № 10682); — Чого наш нянько
усе на схід дивиться, й одне око плаче, а друге
сміється? (Три золоті слова, 1968, 43);
// перен. Видавати
жалібні, протяжні звуки, схожі на плач (про вітер, бурю
і т. ін.). Огні горять, музика грає, Музика плаче,
завиває (Тарас Шевченко, II, 1963, 261); Тільки іноді, темної ночі,
коли буря надворі вис та плаче в димарі,.. закрадався
сум у Мотрину душу (Панас Мирний, I, 1949, 361); Плакав
вітер між кущами, немов голоднеє дитя (Володимир Сосюра, II, 1958,
387).
♦ Палиця плаче за ким — хто-небудь заслуговує
покарання, когось треба побити; Плакали (плакатимуть
і т. ін.) грошики чиї і без додатка — гроші пропали
в когось, хтось даремно витратився або не одержав
грошей. — То як же не підтримати [хлопця] в доброму
ділі?! Пошлю [гроші]. — Діло твоє. Твої грошики
плакатимуть, не мої (Андрій Головко, I, 1957, 460); Тюрма плаче
за ким, по кому — кого-небудь слід віддати під суд,
посадити в тюрму. А Саливон з Гнатом
виправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед..,
городина — все прилипає їм до рук, вже давно по них
плаче тюрма (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 286); Хоч [сядь та й]
плач; Хоч [ти] плач — уживається для вираження
безпорадності, досади в безвихідному становищі.
[Федір:] Тепер з одною конячкою ніхто в супрягу не
приймає — хоч сядь та й плач! (Карпенко-Карий, I, 1960, 179);
Знову.. дощ! Хоч ти плач! (Василь Мисик, Біля криниці, 1967,
9); Дрова не займаються, хоч плач (Микола Зарудний, На білому світі,
1967, 114).
2. перен., розм. Покриватися краплями вологи. І плачуть шиби, холодні рами, І ринуть сльози по них струмками (Микола Вороний, Вибр., 1959, 67); — Сирі дрова продаєте, ґаздо! То ще зовсім живе дерево! На вогні плакати буде! (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 89); * У порівняннях. Шибки в вікнах спітніли, неначе плакали гіркими сльозами (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 348).
3. на кого — що і без додатка, перен., розм. Нарікати, скаржитися на кого-, що-небудь; плакатися. — Ніхто на вас не плаче на селі! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 56); — А я кажу: від отакої роботи і вродить як-небудь. А потім плачемо: неврожай... (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 176).
4. перен., розм. Розтоплюватися, плавитися (у 2 знач.). Плаче сніг і вниз спливає, В рівчаках бурхає, грає (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 215); В світлиці теплим воском плачуть свічі (Михайло Стельмах, I, 1962, 19).