в означеннях
Тлумачення, значення слова «плакати»:

ПЛАКА́ТИ, ачу, ачеш; наказ. сп. плач; недок.

1. Лити сльози (з горя, від болю, зворушення і т. ін.). Не витримала Мотря довгої розмови: сиділа собі та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний, I, 1949, 283); Він.. похилив голову на стіл і довго плакав, хлипаючи і не втираючи сліз, що цюрком лились і капали зі стола (Іван Франко, IV, 1950, 406); Багато хто почав плакати від зворушення (Олександр Довженко, I, 1958, 43); Коли татуся хоронили, за ним ішло усе село й багато плакало (Володимир Сосюра, II, 1958, 380);  * Образно. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32);
//  за ким — чим, по кому — чому. Побиватися, тужити за ким-, чим-небудь, проливаючи сльози. Вона любила Гната, жалувала йоги, плакала за ним і... все-таки лишилась у Мовчанах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 77); Нехай ніхто не плаче по мені, Нехай не засмучу нікого я собою (Леся Українка, I, 1951, 58); — Хоч би матір провідав. Плаче вона за тобою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 271);
//  перен., розм. Жалкувати за ким-, чим-небудь; журитися. Найшов — не радуйся, а загубиш — не плач (Номис, 1864, № 5851); Що маємо — не дбаємо, втративши — плачемо (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 266); Не плач, не плач за юністю своєю! Минає все (Максим Рильський, I, 1960, 283);
//  Наповнюватися сльозами (про очі). Одні очі і плачуть, і сміються (Номис, 1864, № 10682); — Чого наш нянько усе на схід дивиться, й одне око плаче, а друге сміється? (Три золоті слова, 1968, 43);
//  перен. Видавати жалібні, протяжні звуки, схожі на плач (про вітер, бурю і т. ін.). Огні горять, музика грає, Музика плаче, завиває (Тарас Шевченко, II, 1963, 261); Тільки іноді, темної ночі, коли буря надворі вис та плаче в димарі,.. закрадався сум у Мотрину душу (Панас Мирний, I, 1949, 361); Плакав вітер між кущами, немов голоднеє дитя (Володимир Сосюра, II, 1958, 387).
Палиця плаче за ким — хто-небудь заслуговує покарання, когось треба побити; Плакали (плакатимуть і т. ін.) грошики чиї і без додатка — гроші пропали в когось, хтось даремно витратився або не одержав грошей. — То як же не підтримати [хлопця] в доброму ділі?! Пошлю [гроші]. — Діло твоє. Твої грошики плакатимуть, не мої (Андрій Головко, I, 1957, 460); Тюрма плаче за ким, по кому — кого-небудь слід віддати під суд, посадити в тюрму. А Саливон з Гнатом виправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед.., городина — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 286); Хоч [сядь та й] плач; Хоч [ти] плач — уживається для вираження безпорадності, досади в безвихідному становищі. [Федір:] Тепер з одною конячкою ніхто в супрягу не приймає — хоч сядь та й плач! (Карпенко-Карий, I, 1960, 179); Знову.. дощ! Хоч ти плач! (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 9); Дрова не займаються, хоч плач (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 114).

2. перен., розм. Покриватися краплями вологи. І плачуть шиби, холодні рами, І ринуть сльози по них струмками (Микола Вороний, Вибр., 1959, 67); — Сирі дрова продаєте, ґаздо! То ще зовсім живе дерево! На вогні плакати буде! (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 89);  * У порівняннях. Шибки в вікнах спітніли, неначе плакали гіркими сльозами (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 348).

3. на кого — що і без додатка, перен., розм. Нарікати, скаржитися на кого-, що-небудь; плакатися. — Ніхто на вас не плаче на селі! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 56); — А я кажу: від отакої роботи і вродить як-небудь. А потім плачемо: неврожай... (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 176).

4. перен., розм. Розтоплюватися, плавитися (у 2 знач.). Плаче сніг і вниз спливає, В рівчаках бурхає, грає (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 215); В світлиці теплим воском плачуть свічі (Михайло Стельмах, I, 1962, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 558.

Коментарі (0)