в означеннях
Тлумачення, значення слова «плакучий»:

ПЛАКУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який часто плаче, схильний до плачу, сліз; плаксивий. [Кум:] Плаксуном не буде [Омелько] зроду: Не плакучого він роду! (Олександр Олесь, Вибр.., 1958, 439);  * Образно. Плакуча й холодна осінь старила дерева (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 4);
//  рідко. Наповнений сльозами, заплаканий (про очі). Укрита латками,.. в драній свитинці, з плакучими очима — стала перед нею її доля (Нечуй-Левицький, I, 1956, 110).

2. Схожий на плач, який нагадує плач. Виразно роздався тонкий, як струна,.. плакучий лемент... То заплакала Одарочка (Панас Мирний, I, 1954, 211);
//  Дуже сумний, журливий (про музику, пісню і т. ін.). Починає було Марина пісню, сидячи.. в хаті. 1 пісня та не дрібна, не швидка та весела, а жалібна, витяжна, плакуча (Нечуй-Левицький, I, 1956, 89).

3. Який має звислі довгі стебла, гілки (про дерева, кущі, трави). Довгі плакучі трави крили тепер боки гори (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); У Каленика Романовича.. росла [перед дімочком] плакуча верба з довгими-довгими пацьорками, що звисали мало не до землі (Іван Сенченко, Опов., 1959, 37); З плакучою кроною найбільш поширені береза бородавчаста, горобина, жовта акація та верба біла (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 291);
//  Опущений донизу, звислий (про гілки таких дерев, кущів, стебла трав). Тихо, журливо кива головою, Віттям плакучим верба (Леся Українка, I, 1951, 72); Придорожня береза вже гойдала на плакучих гілках зелений димок брості (Михайло Стельмах, II, 1962, 301).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 560.

Коментарі (0)