ПЛАНЕ́ТА, и, жін.
1. Небесне тіло кулястої форми,
яке обертається навколо Сонця і світиться відбитим
сонячним світлом. Науці відомо дев'ять великих планет
сонячної системи, до яких належить і наша Земля
(Наука і життя, 10, 1956, 29); Вважають, що людина досягне
планет вже наприкінці нашого століття (Натан Рибак, Час,
1960, 222);
// Земна куля разом з людьми, що її
населяють. А тоді якраз осінь була така гнила, здавалось,
уся планета наскрізь розкисла (Яків Баш, На землі.., 1957,
56); Українська громадськість, весь український народ
зроблять все, що в їхніх силах, щоб разом з усім
радянським народом, з усіма миролюбними силами
нашої планети забезпечити торжество справи миру (Комуніст України, 12, 1962, 57).
2. перен., розм., заст. Те саме, що доля 1. Спитайте на Ганчарівці, там ще тямлять, як розказували про неї [Галочку] діди і батьки наші і яка їй випала планета (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 316); Мені випала щаслива планета — родитися в степу. На жнивах (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 3).