Словник української мови

ПЛАНЕТАРНИЙ 1, а, е.

1. Прикм. до планетарій. Планетарне устаткування.

2. спец. Який може обертатися одночасно навколо своєї осі та іншого предмета. Під час роботи [комбайна КН-2] верхній бар підіймається і опускається за допомогою спеціального планетарного пристрою, обробляючи забій на всю потужність пласта (Нова техніка і технологія у вугільній промисловості УРСР, 1961, 29).

ПЛАНЕТАРНИЙ 2, а, е.

1. Прикм. до планета 1. Атом нагадує планетну систему в маленькому масштабі (тому таку модель атома називають планетарною) (Курс фізики, III, 1956, 362); Тектонічні сили, які зумовили виникнення самого Великого Донбасу і визначили його положення в межах Східної Європи, в основі своїй мають.. планетарні причини (Геологічний журнал, XVI, 2, 1956, 9).
▲ Планетарні туманності — газові галактичні туманності, що мають вигляд світлих круглих або овальних дисків та кілець. Планетарні туманності ніякого відношення до планет не мають, їх назва походить від того, що в телескоп вони нагадують диски планет (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 117).

2. Який охоплює всю земну кулю, весь світ, усе людство; всесвітній. Епоха виходу людини в космос знайшла в Рильському одного з перших і надзвичайно чуйних виразників ідеї, що її можна б назвати ідеєю планетарної єдності людства (Не ілюстрація.., 1967, 105).