ПЛАНТА́ЖНИЙ, а, е, с. г., сад. Стос. до плантажу,
здійснюваний способом плантажу, за допомогою
плантажу. Плантажне окультурювання солонців є дуже
перспективним (Колгоспне село, 2.VII 1954, 4); Перед
садінням плодових дерев провадили плантажну оранку
на глибину 65—70 сантиметрів (Колгоспник України, 11, 1960,
27);
// Признач. для плантажу. Для насипу вибирали
ґрунт з боків лопатами, розорюючи його перед тим
плантажними плугами. В плуги запрягали по дві, по
три пари волів (Олесь Гончар, II, 1959, 354).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 563.