Словник української мови

ПЛАНТА́ЖНИЙ, а, е, с. г., сад. Стос. до плантажу, здійснюваний способом плантажу, за допомогою плантажу. Плантажне окультурювання солонців є дуже перспективним (Колгоспне село, 2.VII 1954, 4); Перед садінням плодових дерев провадили плантажну оранку на глибину 65—70 сантиметрів (Колгоспник України, 11, 1960, 27);
//  Признач. для плантажу. Для насипу вибирали ґрунт з боків лопатами, розорюючи його перед тим плантажними плугами. В плуги запрягали по дві, по три пари волів (Олесь Гончар, II, 1959, 354).