ПЛАСТУ́Н, а, чол.
1. Розвідник, який пересувається
плазом, на животі. — Ну,.. розставте вартових на
чатах, а пластунів пошли, Шраме, на засіди (Михайло Старицький,
Облога.., 1961, 33); Черниш наскочив на якогось
пластуна-бійця. Він повз, волочачи на руці автомат,
лишаючи на снігу свіжий слід крові (Олесь Гончар, III, 1959,
286);
// розм. Той, хто пластує, пересувається
по-пластунському. Товариші повзали непомітно між
кущами.., і тому Янко прозвав їх пластунами (Микола Трублаїні,
Мандр., 1938, 4).
2. іст. Козак особливих піхотних частин Чорноморського та Кубанського козачого війська, що формувалося з добровольців, які спеціалізувалися на сторожовій службі в очеретах і плавнях.