ПЛА́ТА, и, жін.
1. Винагорода за виконану працю,
послугу й т. ін. Соб, бицю, коло плота — яка плата,
така і робота (Номис, 1864, № 10362); Вирядили
[багатії] шукачів та слідців, і обіцяли велику їм плату
й нагороду: «аби ви нам того отамана узяли» (Марко Вовчок,
I, 1955, 361); — Я зробив сей хрест важким, то й мушу
я нести його. Давайте. За сюю працю не візьму я
плати (Леся Українка, I, 1951, 445); Хочеш заробити — працюй,
за те тобі і плата, і премія, ще й пошана (Микола Ю. Тарновський,
День.., 1963, 27); * Образно. — За це [за вбивства] вони
[окупанти] заплатять страшною платою (Юрій Бедзик,
Полки.., 1959, 151); * У порівняннях. Ти працював — і осені
принаду Узяв, як чесну плату від землі (Максим Рильський,
I, 1956, 187);
// перен. Віддяка, нагорода за що-небудь.
Її син.. став злодієм? Та ще у кого? Рідного
батька-матір обікрав!.. Це плата за науку, за те, що
вигодували-ви ростили його... (Панас Мирний, IV, 1955, 40);
Поранений і посивілий,.. Переступлю старий поріг. Руками
сплесне сива мати, По зморшках сльози потечуть, І це,
як в пісні, буде плата За довгу ту, нелегку путь
(Михайло Стельмах, V, 1963, 160).
2. Відшкодування вартості одержаного або
використаного; те, чим відшкодовують. Податі були великі,
плата за землю була чимала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 366);
— Іде правда на землю. Всі будуть учитися, хто хоче,
без плати (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 15); Квартирна плата.
♦ Збивати (збити) плату див. збивати.