ПЛАТОНІ́ЧНО. Присл. до платонічний 2. На сцені підстаркуватий начальник будівництва платонічно закохувався в молоду дівчину (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 138).
ПЛАТОНІ́ЧНО. Присл. до платонічний 2. На сцені підстаркуватий начальник будівництва платонічно закохувався в молоду дівчину (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 138).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 569.