ПЛА́ВКО.
1. Присл. до плавкий 2. Неріса танцює, все держачись позад Антея; танцює — безгучно, тихо, плавко, мірно (Леся Українка, III, 1952, 463); Жива народна мова має кілька дуже простих способів до уникання збігу багатьох шелестівок, і через те слова єднаються плавко (Володимир Самійленко, II, 1958, 366); Толя.. обсихає, підставивши сонцю свої.. плавко стікаючі плечі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 233).
2. присл. Без затримки; вільно. Довбня плавко, без запинки рішив одну задачу, потім другу, третю (Панас Мирний, IV, 1955, 112).