ПЛАВКИ́Й, а, е.
1. Здатний плавитися,
розтоплюватися. Величезними ковшами подають роз'ятреним
мартенам споживну руду, плавкий чавун — сировину (Яків Качура, II,
1958, 95);
// Який легко (при невисокій температурі)
плавиться. При перегорянні плавкого запобіжника його
необхідно замінити новим (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 238).
2. Рівний, без різких переходів, нешвидкий;
плавний (про рухи, звуки, мову і т. ін.). Її чудове лице,
чудові очі, плавкі й жваві танці, — все те так вразило і
дівчат і хлопців, що вони тільки дивились на неї
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 115); Ця офіціантка.. тільки й
скрашує цей похмурий заклад своїми плавкими рухами
та.. до всього привітною усмішкою (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 126);
// Без крутих вигинів, зламів (про лінії,
дорогу і т. ін.). Від шахтного ствола хід плавким
поворотом виводив до готового тунелю (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 7).
3. розм. Те саме, що гладкий; рівний (про поверхню). У панів усе плавке, за що не візьмешся: чи стіл, чи ослінчик, — таке все плавке, гладеньке (Словник Грінченка); На зуб клала [Саня] плавку зернинку льону й жувала (Іван Ле, Мої листи, 1945, 21).
4. рідко. Здатний добре, легко плавати або ковзати. Плавкий човен; Плавкі сани.
5. розм. Те саме, що багнистий 1; грузький. Стелилися густі осінні тумани,.. новобранці збивали плавкі болота, забовтані, приречені, брели навмання (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 141).
6. розм. Дуже швидкий, стрімливий. [Русалка:] Кохання — як вода, — плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить (Леся Українка, III, 1952, 242).