ПЛАЗУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Пересуватися по
поверхні всім тілом або на коротких ніжках (про
плазунів, комах і т. ін.). Риба тріпалась, підскакувала на
траві; раки плазували й ляскали шийками (Нечуй-Левицький, I,
1956, 416); Берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки й
різне гаддя, якому довго доводилось плазувати вниз,
щоб добутися до води (Юрій Яновський, II, 1954, 155);
* Образно. Сірим змієм плазує шлях з гори в долину
(Панас Мирний, IV, 1955, 310);
// Переміщуватися по
поверхні, припадаючи до неї тілом і торкаючись її руками й
ногами (про людей). Він буде плазувати,
чіплятиметься не тільки руками й ногами, а й зубами навіть,
а таки вилізе з цих мочарів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367);
Позаду з важким сопінням плазували один за одним
бійці, тягнучи ящики за собою (Олесь Гончар, III, 1959, 49).
Плазувати на колінах (навколішках, рідше
навколюшках) — переміщуватися, спираючись на коліна;
Плазувати на руках — переміщуватися, спираючись на
руки. По кінському щавлі, в порічкових кущах Він
продирається, як очеретом птах, Плазує на руках, —
і в лопусі широкім То скаче, то повзе, то чудно лізе
боком (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949,
91).
2. перен. По-рабському схилятися перед ким-,
чим-небудь, догоджати комусь, принижуватися,
вислужуватися перед кимсь. Шевченко всією душею ненавидів
тих, хто плазував перед мертвим ідеалістичним
мистецтвом Заходу (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 107);
Гнувсь глитаяка, викручувавсь, плазував, та
однаково — зламали (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 10).
Плазувати в ногах чиїх, у кого — ставати на коліна,
прохаючи, благаючи кого-небудь про щось.
[Добридень:] Розкажете, сестрице, солдатам, що нечисті
покидьки оті плазували у ногах громади, вимолюючи собі
прощення... (Іван І. Волошин, Зол. артезіани, 1949, 59).