в означеннях
Тлумачення, значення слова «плебей»:

ПЛЕБЕ́Й, я, чол.

1. У стародавньому Римі — представник нижчого стану вільного населення. Вільне населення Риму, яке не входило в патриціанську общину, називалось плебеями (Історія стародавнього світу, 1957, 146).

2. У буржуазно-дворянських колах — назва людини неаристократичного походження. До шостого класу він не встиг навіть зміркувати, що він плебей (дід його був міщанин, а батько — повітовий чиновник) (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 323); Плебей, безштанько, жебрак — син поштаря і швачки — дозволив собі покохати його [губернатора] дочку, кревну дворянку! (Юрій Смолич, II, 1958, 116).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 573.

Коментарі (0)