в означеннях
Тлумачення, значення слова «племінник»:

ПЛЕМІ́ННИК, а, чол. Син брата або сестри; небіж. Родичі [пана] — урядники; справник, суддя, підсудки — все то зяті, родичі зятів, племінники... (Панас Мирний, II, 1954, 109); — А ви хто такий? — Якщо називаю Вас дядьком, то, виходить, — племінник. Остап (Андрій Головко, II, 1957, 574).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 574.

Коментарі (0)