Словник української мови

ПЛЕНЕ́Р, у, чол. У живописі — правдиве відтворення природного освітлення, кольору, повітряного середовища.
▲ На пленері — на повітрі. Він.. писав просто на полотні натуру на пленері (Мистецтво, 1, 1955, 40); Вчився [Ф. Г. Кричевський] у Рєпіна.., Рубо. Особливо тепло він згадував навчання в Рубо, який виховав у юнака смак до роботи на пленері (Вітчизна, 2, 1961, 171).