ПЛЕНТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Іти,
їхати, пересуватися повільно, через силу. Воли помалу
плентались дорогою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 310); Всю ніч
без перепочинку пленталися змучені люди і тварини
безкрайньою сухою пустелею (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964,
94); * Образно. Тихою ходою Плентаються дні
(Платон Воронько, Три покоління, 1950, 41);
// Іти, їхати куди-небудь
(звичайно далеко або неохоче). Мабуть, швидко
прийдеться й мені на старі літа плентатися в світ
поза очі (Іван Франко, III, 1950, 171); [Баба:] І чого б я
плентався! Сидів би коло хати та на сонці грівся! Все
одно ж нічого не почуєш (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 286).
♦ Ноги плентаються — ноги важко, невпевнено
пересуваються; Плентатися в хвості див. хвіст; Плентатися
ногами — іти важко, невпевнено. Він схопивсь з місця
і, плентаючись ногами, всім корпусом рішучо подався
до дверей (Степан Васильченко, I, 1959, 258).
2. Те саме, що блукати 1. То було коли-не-коли хіба за хлібом присуне [дід Улас] в село.. А то трохи не щодня плентається по селу (Панас Мирний, IV, 1955, 237); Плентається чортяка по світу і пекла одцуравсь, бо добре зна, що жінка і там його знайде (Олекса Стороженко, I, 1957, 52).
3. за ким, перен. Підтримувати кого-небудь, некритично поділяючи його погляди. Інтереси буржуазії (за якою сліпо плентаються народники) вимагають змішання селянського пролетаріату з селянською буржуазією (Ленін, 24, 1972, 313).