ПЛЕСКАТИ, плещу, плещеш і рідко плескаю, плескаєш, недок.
1. неперех. Рухаючись, видавати плескіт
(у 1 знач.) (про воду або іншу рідину); хлюпати. По
піску по золотому Ллється срібная вода: Плеще,
грається на ньому (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 77); На річці
плескала хвиля (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 151);
* Образно. Як море хвилями, плеще на вітрі яра пшениця
(Андрій Головко, I, 1957, 340);
// Битися, ударятися об (у)
що-небудь з плескотом. Шумить Дніпро,.. плескає в
береги (Марко Вовчок, I, 1955, 91); Лагідно плещуть хвилі об
залізну обшивку пароплава (Микола Олійник, Леся, 1960, 125);
// Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині)
створювати плескіт. Наші весла тихо плескали в морі
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 302); Плеще [пароплав] колесами, наче
сполоханий лебідь крилами (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 61);
//
Падати з плескотом. Плеще холодний дощ (Іван Франко, XIII,
1954, 151); Кулі плескали у воду;
// розм. Іти з шумом
(по воді, болоту). А він і плеще до мене через рівчак
(Словник Грінченка).
2. перех. і неперех. Бризкати водою (або іншою рідиною), лити її на кого-, що-небудь. Півста тисяч київських пролетарів наспіх плескали холодною водою в обличчя, хапали сніданок.. і мерщій поспішали до заводських брам (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 80); Старша кума плескала [вино] на стелю (Яків Качура, II, 1958, 14).
3. неперех. Те саме, що плескатися 4.
4. неперех. Утворювати звуки, схожі на сплеск води (перев. про крила). Невидимі, але гучні крила вихра-велета і б'ються й плещуть (Леся Українка, I, 1951, 237); На тину сусідський півень плеще крилами (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 59).
5. перех. і неперех. Бити чим-небудь по чомусь (звичайно з ляскотом). Гірш не переставав плескати його по плечі (Іван Франко, VI, 1951, 471); — Ґаві нахазяйнують чортів пляшку! — лаявся Йонька, плескаючи молотком по косі (Григорій Тютюнник; Вир, 1964, 224).
6. неперех. Бити в долоні на знак схвалення або
вітання; аплодувати. Перша частина концерту
близилась до кінця.. Пан Ямайський плескав скільки сили
(Володимир Самійленко, II, 1958, 222); Всі плескали, аж долоні їм
пашіли, бо кожен відчув, що говорила Олька щиро і
гаряче (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 213); Щепкіну
захоплено плескав увесь театр (Максим Рильський, III, 1956, 337).
Плескати в долоні (рідше руками, в руки): а) бити
долонями одна об одну (звичайно виявляючи радість,
подаючи сигнал чи в такт музиці і т. ін.). [Хуса
(увіходить заклопотаний і плеще кілька раз у
долоні):] Гей, слуги! (Леся Українка, III, 1952, 145); Горпинка..
плеще в долоні: — Білий хліб! Мамо, білий хліб!..
(Олесь Донченко, III, 1956, 11); Хлопець аж у руки плеще,
налюбуватися не може машиною (Іван Франко, II, 1950, 42);
б) бити в долоні на знак схвалення або вітання;
аплодувати. Хо.. чує, як йому плещуть в долоні (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 420); Глядачі невгамовно плещуть у долоні,
вимагають, щоб він грав і співав (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 58).
7. перех. Те саме, що випліскувати 3. Який біс жениться, а нам коровай плескать (Номис, 1864, № 4063); Плещу, плещу, хлібчик, дай, бабо, кіста [тіста]! (Словник Грінченка).
8. перех. і без додатка, перен. Говорити дурниці,
вигадувати що-небудь, чого не було і немає. Тепер уже
ніхто й не згадує про те, що колись баби плескали,
мовби-то він крадене передержує! (Борис Грінченко, II, 1963, 314);
— А може, це — просто звичайні бабські плітки. Про
Орину плещуть дурниці всякі (Андрій Головко, II, 1957, 518);
// Наговорювати на кого-небудь щось. — Так ти
тілько.. знаєш на других плескати, а й сам такий, як
і всі (Панас Мирний, IV, 1955, 112).
♦ Плескати язиком (язиками) див. язик.