ПЛЕСКА́ТИЙ, рідше ПЛИСКА́ТИЙ, а, е.
1. Який не
має глибин і підвищень; з рівною поверхнею. На
середині узвозу.. вони могли бачити позаду всю
перейдену путь — ущелину в тонкому пасмі гір, плескату
пустелю з дюнами й скелями (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи,
1956, 332);
// Який не має помітного схилу (про берег,
дах і т. ін.); пологий. Її [річки] плескаті, шумні
береги Шуршали, вкрившись голубою рінню (Микола Бажан, Вибр.,
1940, 180).
2. Стиснутий з боків або приплюснутий зверху;
сплющений. Здавалося, що тут.. мирні рибалки
спокійно ловлять плескату камбалу (Олесь Донченко, III, 1956, 357);
Плескатий хліб;
// Позбавлений звичайних
округлостей, опуклостей (про обличчя, лоб і т. ін.).
3. Який має невелику товщину або висоту і рівну поверхню. Перебираючи залізяччя, вийняв [Іван] плескатий шевський ніж, обтягнений ременем замість колодочки (Михайло Стельмах, I, 1962, 425); Часом серед крижин плескатих, які на кілька сантиметрів витикалися над водою, траплялися.. цілі крижані скелі (Микола Трублаїні, I, 1955, 168).