ПЛЕ́СО, а, сер.
1. Відносно широка, з спокійною течією
ділянка річки між двома перекатами, закрутами.
Річка розлилась плесами, як добрі озера (Олекса Стороженко, I, 1957,
180); На закруті, під скалою було .. широке плесо,
завглибшки, може, по шию (Іван Франко, III, 1950, 452); Річка
тече ліниво.., утворила затоки й плеса (Юрій Яновський, II,
1954, 179);
// Вільна від заростей, відносно глибока
спокійна ділянка якої-небудь водойми. Само озеро —
тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим
плесом посередині (Леся Українка, III, 1952, 185); Як тільки
виринув Прохор на чисте плесо, одразу побачив
кучеряву голову Карпа, що потай намагався перепливти
річку (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 153); * Образно.
Коростилевський.. старанно зачісував м'яке рудувате волосся,
прикриваючи ним високі залисини і невеличке плесо
на тім'ї (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 105);
//
Спокійна, чиста водна гладінь. Над плесом ставу сонні трави
(Максим Рильський, I, 1960, 136); І останнє, що він ще
згадує, — це голубе плесо Дніпра, просторе і рівне
(Натан Рибак, Зброя.., 1943, 199); * Образно. Блакиттю на гладі
асфальтного плеса Відбилися синіх вагонів ряди (Микола Бажан,
Роки, 1957, 246); * У порівняннях. На яру, над лісом,
заблищало широким плесом небо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 109).
2. діал. Грядка чотирикутної форми. Як оце плесо захарастили редькою (Словник Грінченка).