ПЛЕСТИ, плету, плетеш; мин. ч. плів, плела, ло; наказ. сп. плети; недок., перех.
1. Перевиваючи пасма,
волокна, нитки і т. ін., з'єднувати в одно ціле;
виготовляти що-небудь виттям, переплітанням. Не
бачили, не чули — бо плели мачули (Номис, 1864, № 13249);
З лози колисочку плете Та плаче праведная мати,
Колиску тую плетучи (Тарас Шевченко, II, 1963, 364); Старі діди,
поважні, сивобороді, походжали коло хат, то дещо
тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу (Іван Франко, VI,
1951, 25); З оцих дзвіночків дівчата плели віночки на
голови (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 83); Плести косу;
Плести панчоху;
// перен., розм. Писати вірші (звичайно
Погані). Поки б химерив мудрий дід, Творили б [ми],
лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б
гекзаметри плели (Тарас Шевченко, II, 1963, 423).
♦ Кренделі (кренделя) плести ногами див.
крендель; Плести павутину див. павутина.
2. розм. Говорити що-небудь нерозумне, безглузде.
Язиком що хоч плети, а руки при собі тримай (Номис,
1864, № 3819); Плети, плети! Я чув таких, як ти! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 183); — Ти мені казна-чого не плети! —
прикрикнула стара (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 510).
♦ Банелюки плести див. банелюки; Мандрони
плести див. мандрони; Плести лико — говорити без ладу,
нескладно; Плести нісенітницю (нісенітниці) див.
нісенітниця; Плести сухого дуба — говорити дурниці,
нісенітниці; дурити кого-небудь. — Вона вірить сьому
шарлатанові, а він їй плете сухого дуба (Іван Франко, II, 1950,
326); Плести таке, що й на голову (на вуха) не налізе
див. налазити.
3. розм. Говорити неправду, зводити наклеп на
кого-небудь. [Приблуда:] Чи ви знаєте, що він учора у
шинку таке плів.., зовсім ославив вас (Марко Кропивницький, I, 1955,
156); — Вінцусиха плете по селі, начебто він ні на
батька, ні на матір не похожий, але те є брехня (Ігор Муратов,
Буковинська повість, 1959, 64).
♦ Плести інтриги див. інтрига; Плести плітки —
вигадувати й поширювати про кого-небудь неправдиві
чутки. Чула [Ївга], як про неї плетуть плітки (Борис Грінченко, II,
1963, 422); Плетуть плітки заздрісні на її красу
сусідки, а їй ніби й байдуже до них (Юрій Мушкетик, Чорний хліб,
1960, 26).