ПЛІ́СНЯВИЙ, а, е.
1. Укритий пліснявою, плісенню
(у 1 знач.). — Сиділи [учасники експедиції] без дров
і гризли плісняві сухарі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 408).
▲ Плісняві гриби — те саме, що плісень 1. Махтей
поставив каганець на діжку. Стали помітними
плісняві гриби. Вони густо вкрили дерев'яну стелю й
підпори (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 655).
2. перен. Який має в собі елементи загнивання, розкладу. Вона оплакує все те, що вже повернути не можна, яке так бездумно і легковажно вона проміняла на плісняве життя (Натан Рибак, Час, 1960, 581).