ПЛІТЬ 1, і, жін.
1. Витке стебло.
2. рідко. Плетений, грубий батіг; нагайка. Да взяв милий дротяну пліть (Павло Чубинський, V, 1874, 592); Міцно юнак ударив Пліттю коня гнідого І полетів в погоню (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 179).
3. діал. Сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивається бриль. — А пліті на бриль даси? Ти ж собі налагодив!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100).