ПЛІ́ВКА, и, жін.
1. Те саме, що пліва. Мозок очищають від плівки, замочуючи його у холодній воді (Українські страви, 1957, 147).
2. Тонкий покрив, шар (льоду, пилу, жиру і т. ін.)
на поверхні чого-небудь. Щерба в мисці застигла,
заволоклася зверху сірою плівкою... (Панас Мирний, I, 1949,
346); Озерце вкрилося топкою крижаною плівкою
(Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 239); На поверхні алюмінію
завжди є тонка плівка окису, що захищає метал від
корозії (Токарна справа, 1957, 61);
// Те, що застилає,
заволікає собою. Його очі затягнулися масною плівкою
(Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 41).
3. Легкий прозорий або напівпрозорий матеріал із синтетичної сировини, уживаний для захисних покриттів, замість скла і т. ін. Підраховано, що застосування синтетичної плівки.. при виготовленні ковбасних виробів, безкоркового сиру, для упаковки сухого молока дозволить щороку економити.. Гбагато] тисяч карбованців (Робітнича газета, 7.II 1964, 2); Застосування прозорих полімерних плівок замість скла дозволяє мати легкі каркаси парників (Наука і життя, 10, 1960, 30).
4. Прозора еластична стрічка із спеціального
матеріалу, покрита світлочутливим шаром і вживана для
фотографічних та кінематографічних знімків. — Треба
все зняти на плівку (Юрій Яновський, II, 1958, 96);
// розм.
Те саме, що кінофільм. Праворуч — Нотр-Дам. І синерама,
де в кіносеансах Паризьку плівку демонструють
нам (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 106).
5. Еластична целулоїдна стрічка, покрита чутливим до звукових коливань шаром і вживана для запису звуків. Розповідь записувалась на плівку, щоб зостатися навік в архівах суду (Юрій Яновський, Мир, 1956, 241).