ПЛЯ́МА, и, жін.
1. Частина якої-небудь поверхні, що
виділяється своїм забарвленням, кольором,
освітленням. На килимі були виткані не квітки, а якісь дуже
ясні, ніби квітчасті плями, або червоні та білі латки
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 15); Нога в хлопця взялася синіми
плямами, він пашів жаром і марив (Олесь Донченко, VI, 1957,
88); На поверхні Сонця буває виразно видно маленькі
темні утворення — плями (Наука і життя, 2, 1957, 12); * У порівняннях. З сіней вийшов Софрон, попрямував до воріт
і довго, як пляма старого портрета, чорнів у рамці
розчиненої хвіртки (Михайло Стельмах, II, 1962, 372);
Жовтими, червоними й зеленими плямами світились
ліхтарики стрілок (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 20);
// Забруднене
місце на чому-небудь. Сукно було аж рябе від чорних
плям з чорнила (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 37); Кілька бійців
чистили зброю,.. походжав між ними.. Денис Блаженко,
зазираючи в стволи, ревно дошукуючись плям
(Олесь Гончар, III, 1959, 317).
▲ Жовта пляма — місце найкращого бачення
(сприймання світла) в сітківці ока людини і хребетних
тварин; Сліпа пляма — місце виходу зорового нерва
в порожнину ока, нечутливе до світла. Місце, де
входять у сітківку волокна зорового нерва, позбавлене
паличок і колбочок і тому називається сліпою плямою
(Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 159); Сонячні плями —
тимчасові утворення на поверхні Сонця, що
видаються темними плямами. Галілей відкрив і сонячні
плями — величезні вихори розжарених газів на
сонячній поверхні (Бесіди про всесвіт, 1953, 27).
♦ Біла пляма див. білий; Родима пляма див.
родимий.
2. перен. Що-небудь неприємне, що ганьбить
(у 1 знач.). І сонце свої плями має (Українські народні прислів'я та приказки,
1955, 261); [Неофіт-раб:] Не хліба хочу я, не
слова прагну, — любові чистої без плям бажаю
(Леся Українка, II, 1951, 237); Начальник цеху просто не
може думати про щось інше, .. поки ганебна пляма не
змита з його блискучої репутації ливарника (Вадим Собко,
Біле полум'я, 1952, 278).
♦ Кидати (кинути, класти, накладати, накласти)
пляму на кого — що — ганьбити, неславити кого-,
що-небудь. — І отак діє ворог.. Не тільки пострілами..
Кинути пляму на газетяра-партійця, викликати
підозру до нього — ось чого вони хочуть (Семен Журахович, Нам
тоді.., 1968, 57).